Як використовують перець у кулінарії різних країн світу?

Запашний чорний, пекучий червоний, делікатний рожевий, зелений і білий - у перцю з різних країн така палітра кольору і смаку, що можна скласти змістовну гастрокарту усього світу! 

Іспанія

Навряд чи знайдеться така країна, де національна кухня обходиться без перцю. Взяти, приміром, Іспанію, начебто байдужу до гострої їжі. В її північній частині, Галісії, є село Падрон, околиці якого засаджені однойменним зеленим перцем. Абсолютно нешкідливий на вигляд, обсмажений на розпеченій сковороді й щедро присмачений пластівцями солі, він подається в кожній місцевій таверні. З обов'язковим попередженням: у тарілці кілька «гарячих» перчиків. Гострі стручки нічим не відрізняються від негострих. Виходить така собі гра в гастрорулетку. У сусідній Естремадурі свій «герой» - вогненно-червоний пім'єнто з містечка Віра. Солодкий або гострий порошок пім'єнто незамінний в ковбасах чорізо, в ньому обвалюють головки козячого сиру і їм же присмачують іспанську юшку з сочевиці.

Франція

Рухаємося на схід, у французько-баскське село Еспелетт. Тутешньою кухнею останні пару століть заправляє перець-тезка. Червоні гірлянди свіжого і сушеного еспелетту прикрашають сади, балкони і ринки басків. Місцеві жителі готують з еспелетту піпераду - національну страву з помідорів, цибулі, часнику і зеленого перцю. Додають в піпераду збовтані яйця, запікають на ній рибу і в самому кінці приправляють меленим еспелеттом. Щороку збирають близько 1500 тонн перцю, так що залишається і на ароматні джеми, і на маринади, і на десерти. До слова, чорний шоколад з чилі вже давно роблять швейцарські шоколатьє фабрики Lindt і приватні кондитери по всьому світу.

Угорщина

Прабатько еспелетту - мексиканський чилі, завезений в Європу Христофором Колумбом в ХVI столітті. Він же подарував Угорщині паприку, яка у мадярів тепер буквально в крові. Вони так і кажуть: хочете дізнатися нас краще - спробуйте папар, особливо в наваристому гуляші. Але гуляшем справа не обмежується: в будапештському Zeller Bistro пропонують ціле меню з національною пряністю, включаючи чудові десерти. Можна підійти до питання ґрунтовніше і поїхати на фестиваль в містечко Сегед, де розташований Музей паприки. Тут вам розкажуть, що спершу вона росла виключно в садах балканської аристократії, причому не завжди була солодкою, як сьогодні: на початку минулого століття паприка відрізнялася такою гостротою, що до збору допускалися тільки незаміжні дівчата. Молоді мами після роботи ризикували обпалити шкіру своїх малюків пекучим інгредієнтом. Приємним же смаком папар зобов'язаний зусиллям угорських ботаніків.

Індія

А що ж наш улюблений чорний перець? На відміну від чилі, у нього більш давня історія. Як і багато століть назад, запашні горошини збирають для нас в південних провінціях Індії. Білий, зелений, рожевий і чорний - все це один і той же вид перцю на різних стадіях дозрівання. Причому найстигліший з усіх - білий. Його тонкий аромат хороший в рибних стравах, а ось без рожевого неможливо приготувати правильний джин-тонік. Його ще використовують парфумери в жіночих ароматах. Чорний  ми любимо і в італійській пасті, і в буженині, і в ковбасах фует, куди його обов'язково кладуть цілими горошинами. А ось змішувати різновиди piper nigrum не варто - делікатні рожевий і білий в таких міксах втрачають всю свою ароматичну силу.
Індія постачає весь світ не тільки запашним перцем, а й чилі. За п'ять століть він став ключовим інгредієнтом у всіх азійських стравах. А починалося все з лікувальних примочок і консервування м'яса, що в жаркому вологому кліматі життєво необхідно. Поступово у чилі з'явилася сотня підвидів різних відтінків і гостроти. Є навіть шкала пекучості, розроблена американським хіміком Вілбером Сковіллем. Відповідно до неї найгострішим у світі є сорт індійський нага (800000 - 1359000 сковілль), йому поступається також гострий хабанеро (350000). Для порівняння: гострота тайського і кайенского перцю оцінена в 50000 сковілль, а знаменитий табаско - в «якихось» 8000 сковілль.

Мексика

На батьківщині чилі, в Мексиці, перці є основою всіх страв. Зелений халапеньйо хороший тим, що його гострота м'яко зігріває, а не обпікає. Мексиканці фарширують цей перець сиром, загортають в буритос з кукурудзяного борошна, кришать в гуакамоле, а з перезрілого копченого халапеньйо готують табаско чипотле. Так що там говорити - навіть текіла не текіла, коли немає в ній вогню, тобто всюдисущого палючого чилі!

Якщо ви не уявляєте свого життя без пікантних страв, пропонуємо відвідати інтернет-магазин МегаМаркет, де є перець на будь-який смак, від солодкого та свіжого до пекуче гострого у вигляді соусів та приправ.